Каталог статей
Надія Ткаченко. Пам'яті Майдану - емоції і почуття
Надія Ткаченко (незабутні враження та почуття) - Пам'яті Майдану Майдан скорботи Найцінніше у світі - життя, - Віддає кожен з нас поодинці, А за що на Майдані буття Гинуть разом в борні українці? Їх довели до крайності. Гнів, Що прорвався, мов пара, клекоче І зриває в потоці надій Кров’ю злите те щастя дівоче. Гинуть діти, батьки і діди В мирний час на Майдані скорботи. Наші мрії зазнали біди Та втрачати нам їх неохота. Ми ж віками до кращого йшли, Мирним небом і сонцем зігріті. У борні за свободу лягли Кращі люди у цілому світі… Мирне сонце в країні – світи, Дай усім можновладцям прозріти. Боже, дай нам дійти до мети, Щоб дочасно не гинули діти! Скільки ранених, вбитих – хто зна, На широких просторах країни. Кров людська пролилася сповна, В центрі Києва – «мирні» руїни. Рвуть гранати, стріляють бійці, Вже війна в незалежній країні… Падають люди – творці і митці… Де ж, бо, вихід з цієї «Хатині»? Неозброєних, мирних – гріх бить, І вбивати, як тих куропаток, Лиш за те, що уміють цінить - Незалежність, свободу, достаток… Що надалі – ніхто ще не зна… Нас чекають і біль, і розрада, Бо в країні пуста вже казна, А в душі – лиш надія і зрада! 20.02.2014 р. Небесна Сотня Звучить прощальна пісня, Що душу розрива. Вогонь свічок небесних Шлях в вічність відкрива. «Небесна сотня» в небо, На парусі надій, Злітає над Майданом У вирії подій. За нас, за світле завтра Герої полягли, Щоб жили ми щасливо, Стояли, як могли. Камінням відбивались У зареві вогню, І день, і ніч не спали, І кликали в борню. За гідність і свободу, За чистоту ідей, Вкраїну очищали Від пагубних людей. Корупції заслони З людських надій звели Та зраненими впали І в вічність відійшли. Героям Пам’ять вічна В людських серцях дзвенить, «Небесна сотня» в небі, Як вічний Стяг горить! 25.02.2014 р. Аллегории жизни Не надо казаться, полезнее - быть, Не надо стесняться красиво любить. Нужно стремиться в согласии жить, И, поднимаясь, по жизни парить. Звезды считая – не увлекись, Мир покоряя – не ошибись. Жизнь проживая – к свету стремись, И, увядая, - снова влюбись! Крылья любви – к облакам поднимают, Часто бывает – враги в них стреляют. Но, обожженный «огнем» языка, Силой любви поднимись в облака! Шлях в майбутнє Ми - держава європейська, Ми - в Європі живемо. Геть закони іудейські, - Божим шляхом ідемо! Мрії світлої ідея, Що освітлює нам шлях: «Геть старі, гнилі трофеї!» - Молодь «забиває цвях»… Пробиває шлях в майбутнє І запалює зірки, Що дали надію в грудні, А палатимуть – віки! 01.12.2013 р.
Категория: Творчість наших земляків | Добавил: Vlad_Gornyj (01.03.2014)
Просмотров: 1587 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 0.0 /0 |
- Оценить -
Отлично
Хорошо
Неплохо
Плохо
Ужасно
Всего комментариев: 1
Порядок вывода комментариев:
По умолчанию
Сначала новые
Сначала старые
0
Шановне товариство! Зверніть увагу на, фактично програмні, рядки цієї поезії:
Ми - держава європейська,
Ми - в Європі живемо.
Геть закони іудейські, -
Божим шляхом ідемо! А тепер пошукайте в Інтернеті
національний склад тих органів управління державою, яким ми довірили власне життя-буття.
Далі, складіть одне з другим і можете оплакувати будь-які сподівання на краще життя.
От яку "поезію" на власну шию ми дозволяємо собі вчепити на "Божому шляху", поки терпець не увірвався...
Влад Горний , модератор.
30.07.2015р.
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[
Реєстрація |
Увійти ]
Друзі сайту
Статистика
Всього на сайті зараз: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0