У 2008 році виповнилося 15 років з моменту, коли побачила світ збірка творів Арбузинських майстрів пера, шанувальників художнього слова “Маркова нива”.
Читаючи поезію, прозу та гумор цієї збірки, не можу залишитись байдужою до цих авторів, кому поталанило увійти на сторінки видання. З глибиною великих сердець оспівано самі найпотаємніші куточки рідного краю, нашої малої батьківщини. Мальовнича природа пропонує свої скарби загиблим воїнам-солдатам, ніби перлинами переливається минуле із сьогоденням, кохання із розлукою, сумні спогади розраджує легкий гумор...
Я від усієї душі вдячна всім авторам за цікаві записи внесені до цієї збірочки. Нехай збагачується “Маркова нива” молодими паростками нового покоління.

 

Лідія Хилівнюк

 

 
В руках моїх “Маркова нива”
Зарясніла врожаєм рясним.
Почуваюсь я з нею щасливо,
Мов умита дощем весняним.
Хоч сторінок не так вже й багато,
Але скільки я бачу чудес:
І вишневий садок коло хати,
І духмяний простор до небес.
По стежині, умитій росою,
Свіжоскошена кличе стерня...
Рідним нива засіяна словом,
Що до сонця злітає в піснях.
Всім бажаю триматися певно
Серед зоряних, ясних ідей.
Хліба свого їмо не даремно –
Бо ми слово несем для людей!

 

Уклін добру, і Україні,
Чарівній матінці-землі!
Братам уклін, уклін калині
І колосочку на ріллі.
За хліб насущний уклін Богу,
Й за смак джерельної води,
Стрімкі і трепетні дороги
До ще прийдешньої доби.
Уклін до батьківської долі,
Його набитих синяків.
Уклін садам, що нині в полі
Свій плід дарують нам усім.
Уклін вам мої вірні друзі –
Трудом оновлене життя,
Росою вмиті квіти в лузі,
За ваше праведне буття.
Уклін задумливим хатинам
І голосистим солов’ям,
Що серед простору Вкраїни
Пісні співають трударям.
Уклін тобі, земля кохана,
За мальовничий цвіт дібров,
За твою ласкавість жадану,
Невтомну працю і любов.

 

(русс)

Выгнул спину месяц коромыслом,
Проколол рогами небосвод.
Новый год несется тройкой быстрой,
И Снегурка водит хоровод.
Плывут по небу друг за дружкой тучи,
Гонимые ветрами в млечный путь.
А Корабальную сковал мороз колючий,
Чтоб до весны трудяге отдохнуть.
Нерукотворный мост засеребрился,
Подковой лег на жизни берега,
Поземкою и инеем покрылся.
И по краям перила, как дуга.
Зима, зима – период вдохновенья.
Берет разгон заснеженный январь.
А дни летят во имя утешенья,
Считает год листками календарь.

 

(русс)

День за днем пролетают года.
В новый год снова мы повзрослели.
Снова праздник штормит. Как всегда
В каждом доме всё с запахом ели.
В Новый год счастье всем раздают,
И теплом согревают всех в стужу.
Тут и там Новогодний уют
Успокоит уставшую душу.
Заиграет, запляшет вприпрыжку,
Запоет, засмеется страна.
Веселиться знакомый мальчишка:
«С Новым годом!» А тут – тишина…
Ностальгия по прошлому снова
Разрывает на части, молчит.
Только сердце стучит: «Дайте слова!»
«Дайте радости!» - сердце кричит.
В новогоднем убранстве все ели,
Всё сверкает, играет огнем.
Ровно на год с тобой постарели,
Жизнь моя! Все летит кувырком.
И с надеждой на лучшее завтра,
Верю все же: наступит весна,
Новый год невозможен без марта!
Невозможна без гроз тишина.

 

(русс)

Новый год! Новый год!
Праздник добрый, веселый и яркий.
Ничего, что средь трудной зимы
В этот день дарим мы
Своим близким подарки,
И на счастье надеемся мы.
Загадаем, чтоб в Новом году
Дед Мороз заморозил беду,
Чтоб следа ее тут не осталось,
Чтоб всем радости много досталось.
Пусть цветет Украина родная,
Ни заботы, ни ссоры не зная.
Ни за доллары, ни за богатство,
А за наше единство и братство
От Карпат и до самого Крыма
Будет пусть она всеми любима!
-Чтобы буйно хлеба колосились!
-Чтобы с радостью люди трудились!
-Чтобы каждый имел светлый дом,
Правда, вера царили бы в нем!

     Ви бачили коли-небудь ставок ранком? Яка це краса! Уявіть собі: ледь дмухає вітерець, невеличкі хвилі біжать по воді, туман стелиться, як пухова ковдра. Ранкова прохолода... В голові ясні-ясні думки, на серці радість, спокій, тиша – яка солодка мить!…Та щоб там не говорили про нас, рибалок, що ми і чокнуті, і брехуни… Але хто ні разу не бачив красу природи, не відчував захоплення від напруженого чекання солодкої миті кльову, коли не пам’ятаєш всі негаразди в житті, ні кривди, ні борги, коли навіть кохана дружина стає другорядною проблемою – той і не починав свого повноцінного життя.
    Тож, колись, перед приїздом добрих знайомих, захотілося мені “побалувати” гостей рибкою. Прив’язав вудочки зверху до багажника свого “Запорожця”, сів швиденько за руль, і помчав на ставок.
    За старими правилами дорожнього руху навіть не переймався зафіксуватися паском безпеки, а потрібно було б, бо від швидкої їзди на вітчизняній машині, та по вітчизняних дорогах, наслідки були плачевні: жодної вудочки цілої не лишилося. Але не даремно кажуть, що рибалки винахідливий народ і не тільки на брехню умілі, а і головою можуть кумекати.
Надуваю запасну камеру від колеса – це ж бо утворюю плавзасіб. Знімаю резинки від куртки і спортивних штанів – зв’язую їх у одну, начіплюю на подовжену резинку гачки з наживкою і …
     Відпливаю на камері від берега. За допомогою грузила-якоря, чим служила монтировка, закидаю свій рибальський пристрій у воду.
На березі всі рибалки від сміху повзають. Хтось наказує: “Ловись рибка велика і маленька!” А я не подаю виду, що когось чи чогось чую. Просто чекаю.
І от вже увесь мій пристрій сигналізує, бо клюнуло! Резинка розтягнулася, смиконула мене з такою силою, що занурився у воду разом із камерою по пояс...
На заздрість всім береговим рибалкам, я зняв з гачка товстолоба кілограмів на п’ять! Рибалки від злості почали змотувати свої вудки. А той, хто наказував “ловись рибка”, став бити себе в груди: “Як би не я тобі нашептав...”
Шепчіть далі, а я з тріумфом сів у свого “Запорожця” і полетів додому.
     Якраз вчасно поспів, гості вже сиділи за столом і встигли пропустити по чарчині.
Як же можна встигнути переодягнутися, коли всі присутні кинулися розглядати мій улов! Всі гули від захвату. Я підняв товстолоба на розгляд і зліз на стілець, як топ-модель на подіум. А про спортивні штани без резинки забув... Штани посунулись.
Гості були в захваті ще більше, тільки моя дружина чомусь засоромилась.
Не соромся, рідненька, рибалці завжди є що показати людям... А найдобріший знайомий сказав: “такі подарунки виключно від русалок бувають” і він підняв бокал за повноцінне життя із гараздами, і негараздами!

 

 

Новорічне свято разом
Родина гуляє:
Новий рік ось-ось зустріне,
Старий проводжає...
А в родині усі близькі,
Родина жирує:
Теща тюлями торгує,
Зять бухгалтерує!
Пили, їли, танцювали,
Дійшли до моменту:
Пора слухать новорічну
Прозу Президента.
Як завжди, Гарант спізнився
На дві-три реклами.
То ж зять устиг докорити
Своїй тещі: "Мамо,
Якби справді не скупились,
Ділились діньгами,
Я би став би Президентом
Самим, самим, самим!
У наш час, коли у грошах
Вся мораль і сила,
Навіть должность Президента
Залежить від тилу..."
Теща викрутилась зятю:
"Дорогий мій сину,
Тил залежить не від тещі,
Більше від дружини!
Президент он - слово тягне,
вітає країну
Так, неначе нас вітає
І його дружина...
Тож говорячи про гроші,
Про тили фронтальні,
Ти, спочатку, для країни,
Попрацюй у спальні!”