Ми всі навчались по чуть-чуть Чому-небудь і як-небудь. Взірець - Шевченко, а Бандеру Старалися чомусь забуть. Тепер же, якось, раз і два - Указ: Бандера голова Підпільного якогось руху, Якогось лісового духу... Відсиджувався за кордоном І звідти керував загоном. Так проявляв свій героїзм, Бо ненавидів комунізм? О, Господи, які ж герої Дісталися мені з Тобою - Всі битви, які є програли, Ще й за кордони повтікали! Мабуть так само при монголах Князі розбіглися по норах: Той втік в Москву, а той у Львів І Київ у вогні згорів... Мабуть це потяглось за нами Геройствувать аж за кущами! І зараз безліч патріотів Із-за кордону грають в спротив, Б’ють українських ворогів Не кажучи сюди ноги... А то й навіщо тут-то буть, Якщо "Героя" й так дадуть...
Будь-яка думка має право на існування, а така - і поготів. Але потрібен АВТОР, якому б можна було потиснути руку, або притиснути її одвірками. Особисто я схвалюю оцінку невідомим автором наших "героїв". З повагою, Влад Горний. 16.03.2010 р.
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Реєстрація | Увійти ]
