Головна » 2012 » Березень » 21 » Адміністративно-правовий механізм боротьби з корупцією
Адміністративно-правовий механізм боротьби з корупцією
11:49
Адміністративно-правовий механізм боротьби з корупцією включає в себе встановлення норм права, які забороняють вчинення корупційних діянь, а також запровадження заходів адміністративно-правової відповідальності у випадку їх скоєння, визначення переліку правоохоронних органів, що ведуть боротьбу із корупцією та їх повноважень. Діяльність щодо боротьби з корупцією повинна здійснюватися на таких основних принципах: — демократизації керівництва суспільством, побудови та організації державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечує оптимальну відкритість для населення діяльності посадових осіб; — верховенства права; — пріоритету та захисту прав людини; — зміцнення доброчесності у відносинах державного апарату і службовців усіх категорій з населенням; — системності; — комплексності, що передбачає здійснення заходів економічного, соціально-політичного, організаційно-управлінського, правового, соціально-психологічного та іншого характеру; — взаємодії владних структур з різними інститутами суспільства і населенням; — удосконалення порядку та нормативного регулювання організації праці посадових осіб; — наукової обґрунтованості; — входження до міжнародної системи боротьби з корупцією та розвитку всебічного співробітництва з іноземними державами. Боротьба з проявами корупції має ґрунтуватися на поєднанні профілактичних, правоохоронних і репресивних заходів. При цьому пріоритет повинен надаватися профілактичним заходам загальносоціального і спеціального кримінологічного спрямування. Основною метою державної політики у галузі боротьби з корупцією є створення дієвої системи запобігання і протидії корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов'язкової відповідальності винних у їх вчиненні. Суб'єкти боротьби з корупцією поділяються на наступні групи: — суб'єкти безпосередньої правоохоронної діяльності, в тому числі спеціально створені для запобігання корупційній діяльності, її викриттю і розслідуванню; — суб'єкти, які в межах виконання інших своїх функцій забезпечують правоохоронні органи інформацією, що містить відомості про корупційні діяння; — суб'єкти, діяльність яких спеціально або внаслідок виконання інших функцій спрямована на здійснення попереджувального та обмежувального впливу на соціальні передумови корупції, запобігання причинам та умовам, що безпосередньо сприяють корупційним діянням; — суб'єкти, які здійснюють координацію боротьби з корупцією. Для попередження корупції Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції ” передбачено ряд спеціальних обмежень щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Так, державний службовець, або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави не має права: сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів та пільг з метою такого незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг; займатися безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики); входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління та інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність, відмовляти фізичним чи юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її. надавати недостовірну чи неповну інформацію. Крім цих обмежень, державний службовець, який є посадовою особою, не має також права: сприяти, використовуючи своє посадове становище фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно- банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними свої повноважень; бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність яких він контролює; надавати незаконні переваги фізичним чи юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень. Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються щодо встановлення цих обмежень. Основним нормативним актом, який регламентує правові та організаційні засади здійснення боротьби з корупцією в Україні, є Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції", прийнятий 7 квітня 2011 року. Закон визначає поняття корупції, встановлює коло суб'єктів корупційних діянь та перелік органів, уповноважених на боротьбу з корупцією в Україні. Однак, як свідчить статистичний аналіз Україна і надалі залишається однією з найкорумпованіших держав пострадянського простору. Так, під час проходження у Києві міжнародного семінару “Антикорупційні розслідування і стратегія попередження корупції” координатор британського департаменту з дослідження злочинів серед високопоставлених осіб Алан Донг заявив, що Україна ввійшла до першої десятки “чорного списку” найбільш корумпованих країн світу. Наразі ж точиться багато дискусій щодо критеріїв відбору “країн- кандидатів” на місце у списку. Згаданий спеціаліст висловив думку, що проблема України в сенсі боротьби з корупцією полягає в тому, що це питання не вважається пріоритетним, оскільки вирішуються інші дуже важливі соціальні проблеми. Британські науковці вважають, що важливим моментом у боротьбі з корупцією є освіта, обізнаність громадян щодо своїх прав отримувати блага, не даючи хабарів.
Адміністративно-правовий механізм боротьби з корупцією включає в себе встановлення норм права, які забороняють вчинення корупційних діянь, а також запровадження заходів адміністративно-правової відповідальності у випадку їх скоєння, визначення переліку правоохоронних органів, що ведуть боротьбу із корупцією та їх повноважень. 
