Гусениця Володимир Іванович та Лідія Іванівна щиро вітають з ювілеєм свою шановну колегу і однокурсницю Шевченко Лідію Сергіївну. З цього приводу у подружжя народились наступні віршовані рядки:
Вітаємо, як рідну
Шевченко Лідії Сергіївні від однокурсників-фізиків МДПІ ім В.Г. Белінського (1966-1970 рр. навчання) до ювілейного Дня народження
Десь жила-була дівчина не простої долі: Від шести до повноліття промайнуло в школі, Далі – більше, до ПедІну подалась вступати, Але Доля обернулась, як нерідна мати.
Довелося все кидати, маючи причину І додому повертатись, втративши Людину Найріднішу після Мами, тож - пішла у школу, Тільки вже не за знаннями, а від комсомолу…
Через рік до ВУЗу знову здала документи Щоб зустрітись із «Ріднею» – з іменем «Студенти». Про навчання ми не будем довго пліткувати, Бо було воно найкращим, що тут ще казати.
Вірних подруг не зустрінеш в клубі чи на полі, І в гулянках, непомітно, не з’їси пуд солі, Але кращих не буває, ніж сусід по ліжку, Що поділиться шматочком і не візьме лишку…
Дуже швидко промайнуло те студентство миле, Потягнула пед. робота силу, соки й жили… Доля теж свого не тратить – жорстко б’є під груди - І ідуть від нас назавжди найрідніші Люди…
Але СПРАВЖНІХ не здолають ні біда, ні скрута, Ні лихого розголосу вприснута отрута, Бо від «злого ока» ліки все ж таки бувають І спасають друзі тих, кого пам’ятають…
Нам сьогодні літ чимало – з хвостиком і з гаком, І «портрети» не відновиш пудрою чи лаком, Але пам’ять повертає ті роки чудові, Коли були юні всі - щирі і здорові…
Тож не хнюпимо носи, не втрачаймо віру, А засвідчимо любов і повагу щиру Нашій Шевці дорогій, що здолала долю І у сімдесят «рочків» не втрачає волю.
Плідно мириться з життям, всім завжди потрібна, Бо була для всіх хлоп’ят наче мама рідна. Тож і зичать щастя всі, ми із ними в згоді, Буде пам’ять ще сто літ жити у народі.
Гарантуємо цю «фішку» - Ліда-Лиска і Братішка. 10.06.2018 р. с. Агрономія
