Криза надихає на поезію, де норма нашої моральності?
ВЕСЬ СВІТ ЗА МИР
Весна квітує в Україні І все навколо – ожива. Та не радіє люд віднині, Слізьми земельку полива.
Брати і сестри України В Росії – ріднії завжди, Втрачають віру у родини. О, Боже, в милість приведи!
У почуттях родини й віри, Що найцінніші у житті, Любові, ніжності, довіри, Лиш мир тримати на меті.
Великосердная країна, Та скільки ж ще тобі страждать? Ти ж нездоланна і єдина. Прийшла пора і відсіч дать!
Адже ж не гоже: брат на брата, А син – на батька, зло тримать. Тож зупинись, Росія-мати, Весь світ – за мир і благодать!!!
27.03.2014 р.
ЗУСТРІЧ
Годинник відбиває Знов на стіні – роки. Волосся покриває Туманом на віки. В житті усе буває, Та не повернеш, ні, Ту зустріч, що зігріє, Як промінь уві сні. Коли серденько крає, На часточки все рве. Коханої немає, Та серденько зове… І ти летиш змарнілий, В душі твоїй – вогонь, Палає, що є сили, Бере тебе в полон. Та мить чарівна знову Дарує Вам любов. Життя дає основу, Хвилює знову й знов… На зустріч, що минає, Чекаєш ти роки, І в серці – слід лишає Та зустріч – на віки.
ТАРАСОВІ ДУМИ (до 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка)
Вже два століття пролетіло, Як народився наш Тарас. Та вічне слово задзвеніло І полетіло в диво–час.
Той вільний світ, в котрий він вірив, Де буде сонечко світить, Де темний злодій – ворог згинув, Багатіїв – минула мить.
І зародилася у муках Вкраїни – ясная зоря, Котра веде народ у злуках, З любов’ю в серці – за моря,
За океани і простори, По всій планеті – як у сні, І зникнуть поміж людом чвари, І всяк прозріє навесні.
Крокує березень у квітень, Дай, Боже, нам усім прозріть. Як заповів Тарас – на світі В борні за волю – не згоріть!!!
06.03.2014 р.
ДО ДНЯ ПОЕЗІЇ
Всесвітній день поезії планетою летить, І подих світлих почуттів за рифмою стоїть. Душа злітає в небеса, в захмарені світи. Яка нестримана краса в досягненні мети. Рядки лягають на блакить, думками линуть в даль. І оправляють світлу мить в шліфований кришталь.
ПРОЩЕНИЕ
Цените тех, кто рядом, Кто ценит, любит Вас. Ласкайте нежно взглядом, В обрывках милых фраз, «Люблю» - им говорите, Хотя огонь угас, И всё ему простите – За блеск прекрасных глаз. Ведь жизнь–злодейка может Навеки разлучить. Никто Вам не поможет, Не лучше ли простить…
ОБМАН
Россия с Украиной – повенчаны давно, У церкви, иль у трона, не важно, всё равно. Два братские народы судьбой переплелись, Но родственные души навеки разошлись И вспыхнули, как пламя, как ненависть врага. Войной пошли на брата, наставили рога... Откуда столько злости, зачем такой порыв? Перемывая кости, разрезали нарыв...? Остановитесь, люди, не надо воевать! Свершится скоро чудо и будет благодать!!! Но разве сможет сердце простить такой обман, Что кровью был увенчан и брошенный в туман?
16.04.2014 г.
ХРУПКИЙ МИР
В страшном сне не привидилось мне, Ожиданья войны – состоянье. Проплывает картинка в окне, Каждый день отравляя сознанье.
Белый день, чистый воздух парит, В мирном небе играют рассветы, Лучик солнышка снова манит, Озаряя надежду планеты.
Неужели, нарушив тот мир, Разорвав отношенья столетий, Весть войны разрушает эфир, Попадая в словесные сети.
Как понять, где здесь правда, где ложь, Ведь умом – не понять тех сражений. Лишь по телу прокатится дрожь, В голове – суматоха из мнений.
Вот одно - побыстрей бы конец, И зажить всем свободно, по братски. Разорвав гордый узел сердец, Всех обнять - и военных, и штатских.
Жизнь дана один раз на земле. Миг тот вечный и неповторимый. Не дай, Бог, оказаться во мгле, Хрупкий мир так безумно ранимый.
14.04 2014 г. Ткаченко Н.Н.
ОТ АВТОРА
Кредо жизни моей – не сдаваться, Мчать по жизни – с открытой душой, И невзгодам всегда улыбаться, Обретая душевный покой. Не люблю я бросаться словами, И лишь в мыслях люблю говорить То, что мы называем стихами, – В ритме сердца – спешу подарить…
