Умостились молодята Удвох під бузками. І ну рвати цвіт бузковий З п’ятьма пелюстками. Так традиція ведеться Сотню літ на ряд - Їсти треба під бажання Квіток нестандарт. Бо якщо щось забажаєш І бузка з’їси - Нараз виповниться щастя, Що не попроси. «Що ж попросиш? - Він до неї, Моя лебединко? Може хату у Канаді, А може дитинку? Знай, що цвіт оцей духмяний Вже не для краси. Всі бажання виповнює, Лиш бузка з’їси!» «А нащо мені духмяне, - Любий, - каже мила, - Щоб я бузок уплітала І дітей родила? Якщо хочеш мати діток, Якщо ти нормальний, Корми мене не бузком… Чимось матеріальним! Цінуй мене, вдягай мене, На руках носи… А замість бузка - в майбутнє: Почни з ковбаси!»