інформаційний сайт селища та району

[Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]

Страница 1 из 11
Модератор форума: Влад_Горный 
Форум » Персональные страницы » Форум Влада Горного » Літературна сторінка Валентини Ружанської (Трудный день позади, Ты кончаешь прием... И пытаешся сон пре)
Літературна сторінка Валентини Ружанської
Влад_ГорныйДата: Субота, 23.05.2009, 11:40 | Сообщение # 1
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Валентина Васильевна Ружанская родилась в аккурат 8 марта 19.. года в пгт. Братское Николаевской области. В свое время окончила лечебный факультет Одесского медицинского института и проработала в Арбузинской ЦРБ целых 40 лет. В настоящее время "свободна" от проблем здравоохранения и занимается "душевным врачеванием", используя свой поэтический дар.

Весна

Ясное утро весеннее.
Ещё под кустами снег,
Но небо всё выше, прозрачнее
И дни ускоряют бег.

Сияет солнышко ярче,
Воздух теплей и теплей,
Кричат воробьи все громче,
Купаются в талой воде.

А на деревьях почки
Копят живильные соки,
Чтоб молодые листочки
Явились в нужные сроки.

В лесу подснежник синий
Раскрыл удивлённо глазки -
Ему день яркий и дивный
Подарит тепло и ласку.

Толи ручей, толи песня,
Звенит вдали флейтой нежной.
И хочется петь и смеяться
От красоты сей безбрежной.

Ландыш

Утром вышла на улицу
И остановилась:
За одну ночь под окном
Чудо появилось.

Нежный беленький цветок,
Колокольчик серебристый,
Из-под листьев поднялся -
Свежий и душистый.

И как будто солнышко
Ярче светить стало,
И как будто на Земле
Горестей не стало.

А ветер весенний
Звенит, поет песню
И танцуют птицы
В синем поднебесье.

Подарил ты радость,
Беленький цветок.
Расти, распускайся!
Не будь одинок.

В летнюю ночь

Какие чудесные летние ночки!
В небе полночном сияет Луна,
То спрячется тихо,
То выплывет с тучки,
Как челн золотистый,
В море она.

И в сини небесной,
Глубокой, прозрачной,
Сияет так тихо
Множество звезд,
Как девушки очи -
Любимой, прекрасной,
С которой всю жизнь
Ты пройдешь.

И что-то такое
В шорохе листьев,
Как будто о тайне
Они говорят.
А воздух наполнен
Цветов ароматом
И где-то вдали
Тихо струны звенят.

Джерело

Синєє небо. Яснеє сонце.
Пече… І так хочеться пить.
Де джерельце теє жадане,
Що тіло і душу
Мені напоїть.

Криниченько, мила,
Скількох ти поїла,
Скільком оросила
Ти спраглі вуста?!
Краплина на сонці
Твоя життєдайна,
Горить, промениться
Немов діамант.

Про тебе забули,
Тебе загубили,
За те, що ти людям
Робила добро.
Та мудрість твоя
Ту жорстокість простила,
І знову, крізь трави,
Дзвенить джерело.

Прикрепления: 5449864.gif(45Kb)


Астролог-аматор і теософ
 
Влад_ГорныйДата: Субота, 23.05.2009, 17:22 | Сообщение # 2
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Два дерева

Стоит у дороги
Могучий каштан.
И век ему Богом
Большой, видно, дан.

С роскошной листвою,
Весь в белом цвету,
Он миру являет
Свою красоту.

Пройдет кто – посмотрит,
Кто мимо пройдет,
Кто сядет в тени
И чуть-чуть отдохнет.

Стоит, как колос,
Ну пусть и стоит,
Не каждому, даже,
Он глаз веселит.

А рядом кудрявая
Вишня растет,
Когда вся в плодах,
То никто не пройдет.

И тянут к ней руки
И взрослые, и дети,
Она насладженье
Дарит всем на свете.

Она утоляет
И голод, и жажду,
Но гнёт и ломает
Её чуть не каждый.

Покорно она
Свои веточки гнет,
И каждой весной
Как прежде цветёт.

Подруге

Молодожены

Вот уж год Вы вдвоем,
Не жених и невеста,
Но и в тесной квартирке
Для Вас много места.

Вы сидите вдвоем
В одном уголке,
Голова к голове
И руки - в руке.

На столе – куча книг,
Чертежи, ручки, тушь,
Ну а Вас занимает
Единство двух душ.

Пусть прохладно в квартире,
На улице вьюга,
Вы живете сейчас
В жарком сердце друг друга.

Не завидуйте, люди,
Не тревожьте их счастье,
Обойди стороной их,
Лихое ненастье.

Вы, заботы, постойте,
Не надо спешить.
Пусть продлится их месяц
Медовый всю жизнь!

Посвящается мужу

Акушер–гинекологу

Трудный день позади…
Ты кончаешь прием
И пытаешься сон превозмочь.
Эту ночь не пришлось
Ни минуты вздремнуть,
Ты помог подарить миру дочь.
Ты ушел на прием,
А счастливая мать,
Посмотрев на дитя, отдыхала.
Без Тебя ей не справиться
Было б с бедой,
Хотя сколько б она не страдала.
Сколько суток пришлось
У стола отстоять?!
Сколько жизней спасти,
Подарить сколько новых?!
Если в ночь, что идёт,
Позовут Тебя вновь,
Ты без сна отстоишь её снова.

Внуку

Рано утром солнце встало,
Умылось в пруду.
Просыпайся, моя радость,
Я Тебя уж жду.

Лучик солнца разбежался,
Прыгнул на кровать.
Просыпайся, мой хороший,
Хватит Тебе спать.

Одуванчиком головка
На белой подушке...
Лучик дальше побежал
И присел на ушке.

Улыбнулись во сне губки,
Видно – сладкий сон.
Просыпайся, мой любимый,
Сбудется пусть он.

В рощах птичье ликованье,
Росы на лугах.
Пусть сияет только радость
У Тебя в глазах.


Астролог-аматор і теософ
 
Влад_ГорныйДата: Неділя, 24.05.2009, 11:52 | Сообщение # 3
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Чернобыль

Жизнь на Земле - светла и богата,
Но люди открыли убийственный атом,
оторый в своей, будто мирной, личине,
В Чернобыле стал катастрофы причиной.
Пушки не били, не рвались гранаты,
Но опустели весёлые хаты,
Деревья одни, неподвижны, в плену,
Слушают жуткую их тишину.
Не было здесь ни врагов, ни героев,
Никто, ведь, не брал городов этих с боем,
А только злая и тихая сила
Жизни людские в минуты скосила.

Дышит здесь все смертоносною пылью,
Счастье людей зарастает здесь былью,
Горя всего не постигнуть уму,
Спасенья здесь нет – никому, ничему.
Земное здесь всё – ядовито, тлетворно,
А небо от горя здесь кажется черным.
Это лишь капля…, а если все бомбы
Бросить на Землю, с их силой огромной…?

Мы не хотим, чтобы была война,
Чтоб все живое сгубила она,
Чтоб не было смеха наших детей,
Всего дорогого сердцу людей!

Лелече гніздо

На хаті старенькій – лелече гніздо,
Цієї весни щось пустує воно.
А в хаті старенькій – живе молода,
Лелеку здалека вона вигляда.
Не чути лелечин клекочучий спів.
Чому ти, лелеченько, не прилетів?
Чи крила ти склав десь в чужій стороні,
Чи в морі загинув, зі штормом в борні?

Подруга твоя сумувала одна
І ваше гніздо залишила вона.
З Афгану, я думала, ти прилетиш,
Від милого звістку мені подасиш.
Поїхав коханий в чужу сторону,
Щоб кров проливать за неправу війну,
А я тут, у хаті, лишилась одна,
Сумую за милим - всі ночі без сна.

Поздравление женщинам-врачам
(по просьбе их коллег-мужчин)

К 8-му Марта

Прекрасные женщины наши,
Примите наш низкий поклон.
Для нас Вы на свете всех краше,
Вы наша опора, й закон.
Заботою Вашей согреты
И в горький, и в радостный час,
Как должное все принимая,
Обходим заботой мы Вас.
Тем более, в день сей весенний
Хотим мы так много сказать:
Как любим мы Вас и как ценим,
Готовы Вам жизни отдать.
И в теплые, нежные руки
Мы Шар отдаем голубой,
Желаем – не знать Вам разлуки,
Не знаться Вам больше с бедой.
Вам, милым и ласковым нашим,
Желаем всех благ на Земле,
Моложе всем быть Вам, все краше,
Подобно прекрасной Весне!

З Днем народження!

Матусенько рідна,
Ти сонечко ясне,
Моя найдорожча,
Моя Ти прекрасна,
Пораднице щира моя.
У День Твого свята
Бажаю багато
Здоров’я Тобі і добра.
Щоб Ти молодою
Була увесь вік,
А я Тебе буду
Кохати повік.
Щоб радість завжди
В Твоїм серці була,
Щоб многії літа
Ти з нами жила!


Астролог-аматор і теософ
 
Влад_ГорныйДата: Неділя, 24.05.2009, 11:52 | Сообщение # 4
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Внучке
Хорошо!

Хорошо, когда солнце светит,
Хорошо, когда дождик идет,
Когда вся природа ликует,
Когда всё цветёт и поёт.
Когда радость в груди теснится,
Когда ночью не хочется спать,
А взлететь в поднебесье птицей,
Когда хочется петь и плясать.

И в вальсе весеннем кружится
У тебя под ногами Земля.
Хорошо, когда есть на свете
Тот, кто ждет и любит тебя.
Ты идешь, улыбаясь людям,
Даже тем, кто тебе не знаком,
И понятно становится с виду,
Что тебя захватила Любовь.

Мамине Благословення

Як у юності моїй, на світанку,
Подавала мені мама вишиванку.
У далекую дорогу виряджала,
І своє Благословення дарувала.
Вишиваночка моя – біла, біла,
У житті моєму слід залишила.
Зберігала я її, зберігала,
Ті матусині слова пам’ятала:

"Їдь же, донечко моя, та навчайся…
По закінченню – додому повертайся,
Бо велика правда є у тім:
- Над усе дорожчий рідний дім!
Тут тебе я годувала, колихала,
На любов, на доброту наставляла.
Не зганьби своїх батьків і свій край,
Бо не буде тоді щастя, пам’ятай."

"Я молити до схід сонця Бога буду,
Щоб були навколо тебе добрі люди.
Якщо будеш ти людей шанувати,
То радітиме тоді твоя мати.
Якщо розум твій завжди буде світлим,
То і світ наш буде щирим, привітним,
Бог пошле тобі щастя в дорогу,
Щоб верталась хутчіш до порогу."

Дитинство

Як на сонці роси
Швидко висихають,
Так роки дитинства
Птахом пролітають.
Мене босі ноги
Швидко мчать до річки,
Де полощуть коси
Зелені вербички.
Купається небо
У синій воді,
А сонечко шле нам
Хвильки золоті.
Хочеться обняти
Увесь світ руками,
Але не дістати…,
То ж, біжу до мами.
Чом мені так легко,
Матусенько мила?
Летіла б далеко,
Якби мала крила.

В полі

Я ступила на стежину,
Що бігла з села,
І вона мене швиденько
В поле привела,
Де колише стиглий колос
Вітер запашний,
Подає веселий голос
Жайворон малий.

Сонце променем ласкавим
Шле своє тепло,
Щоб раділо все навколо,
Квітло і росло.
І буяє різноцвітом
На межі трава,
Закрутилася від щастя
В мене голова.

Я, захоплена красою,
Падаю в траву.
Рідний мій, найкращий краю,
Я в тобі живу!


Астролог-аматор і теософ
 
Влад_ГорныйДата: Вівторок, 22.09.2009, 15:13 | Сообщение # 5
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Жартівлива (не про жарти)
(Заспівують дівчата, приспів - хлопці)

Ой, дівчинонько-сирітка,
Ти красива, як лебідка:
Гарне личко, стан тоненький,
Та не маєш батька й неньки.
************************
Тому ніхто заміж не бере!

Працьовита, як мурашка,
Але жити тобі важко,
І не можеш ти ходити
Де збирається еліта.
************************
Хлопці там підшукують жінок.

Здатна ти варити й шити,
Вмієш гарно говорити,
І характер теж хороший,
Та не маєш купи грошей.
************************
А талант ти маєш до наук!

Та й життя тобі не світить:
П’яний муж, голодні діти,
Не «престижная» робота,
Вдома лиш одна турбота.
************************
Швидко ти зів’янеш, наче цвіт.

Ні, лебідонько, держися!
За науки ти берися!
Знає світ таких немало,
Що в безвихідь не попали.
************************
Вийшли в люди, вибились у світ.

Коментар від шанувальника поезії
Жартівлива пісня В.В. Ружанської здається мені не зовсім завершеною, тому ризикну додати до неї ще кілька рядків, як кажуть - «на злобу дня»:

Не жартуйте, дівчиноньки, не спіть на уроках!
(Заспівують дівчата, приспів - хлопці, потім - навпаки)

То ж, не спи, ти, на уроках,
І набудеш знань глибоких.
Будуть тебе люди шанувать,
І у владу будуть обирать.
************************
Там розумних завжди дефіцит.

Всі разом:
Ми ж тебе давно вже знаєм,
Та й собі добра бажаєм,
Буде з тебе гарний Президент,
Тільки не прогав, лови момент.
************************
Дівчина - Краще б турки мене вкрали.

Голоси за тебе віддамо,
Тут таке закрутимо «кіно»,
Скільки ж доганяти Гондурас,
Краще гнати йолопів від нас.
************************
[i]Дівчина[/i] - Я прославлю Україну, як султанова дружина!

Всі разом:
Істинно народний Президент!

Влад Горний.
22.09.2009 р.


Астролог-аматор і теософ
 
Влад_ГорныйДата: Вівторок, 22.09.2009, 15:16 | Сообщение # 6
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Про наболіле

Не можу писати
Про рідну природу,
Коли у нас тяжко
Так жити народу.

Не можу писать
Про яскравії квіти,
Коли голодують
Знедолені діти.

Не можу писать
Про пісні та кохання,
Бо тема ця, зараз,
Здається остання.

Так серце болить
За мою Україну,
Де скрізь лиш безладдя,
Де тільки руїни.

Лиш панство одне,
Що усіх нас грабує,
Собі веселиться,
Жиріє, жирує.

У нас за народ
Все рішають пани,
А ми мовчимо,
Наче ті барани.

Не можна таке
Керівництво тримати,
Що хисту не має
Нам всім раду дати.

Говорять: «УПА -
Захистила Вкраїну,
Росія – залишила
Голод, руїну».

То Захід зі Сходом
Все сварять пани,
Щоб їхню бездарність
Не бачили ми.

На маємо права
Вже вільно ходити,
Не зможемо, з часом,
Про це й говорити.

Закуплено все!
А по межах – паркани,
Не вкраденим небо
Лишилось останнє.

Рабиня

Знов зарясніли білим цвітом
Сади на рідній Україні,
А я нудьгую цілим світом,
Бо я рабиня на чужбині…

Я закохалась, як всі дівчата,
В хлопця веселого і стрункого,
А він перепродав мене до ката,
Що не боїться гнівити Бога.

Вбиває душу, плюндрує тіло,
Ота наруга в чужій сторонці,
Не допоможе і мама мила
Своїй коханій і рідній донці.

Була весела, була красива,
Дзвінких пісень на свята співала,
Тепер, до часу, зробилась сива,
Наругу тяжку сповна спізнала.

Будьте обачними, любі дівчата,
Щоб не зманили вас в землю погану,
Перш ніж чужинцям себе довіряти,
Слухайте серце, любіть свою маму.


Астролог-аматор і теософ
 
Влад_ГорныйДата: Середа, 23.09.2009, 09:53 | Сообщение # 7
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Ти завжди вільною була

Моя єдина, Батьківщино,
Моя ти рідна, Україно,
Ти завжди вільною була!
Тебе ж топтала татарва,
Половці – злії розбишаки,
Хазари, турки і поляки,
Пани литовські і російські,
Бандерівські кати й фашистські,
Червонокнижники (не комуністи),
Котрі до влади тільки лізли,
Свої кишені набивали,
А твій народ в катівні слали…
На боці маузер носили,
А потім партквитки палили…

Завжди був дух незламний твій,
Коли ставала ти на бій,
Коли стогнала під ордою,
Та не схилялась головою,
А знов вставала над бідою.
Братів-слов’ян ти гуртувала
І знов вставала. Знов вставала
Твоя могутність, твоя слава,
Моя Вкраїно Величава.
Ти – «Проше пані» не була,
Не називалась «Госпожою»,
А «Руссю Киевской» Святою…
Й Москва від тебе відійшла...

Чому ж тепер мовчиш ти, мила?
Чи вже пропала твоя сила?
Чи забагато стало слави,
Що віддаєш ти на поталу
Народ свій бідний і святий,
Котрий один – господар твій,
Новим хапугам і злодіям,
Убивцям, мафіям, повіям
Та «патріотам» з-за кордону?
Кому вручаєш свою долю,
Свої багатства, свою волю,
Свої безмежнії простори,
Сади квітучі, ріки, гори,
Родовища, що в надрах скриті,
Лани, що колосом налиті,
Свій край - з народом працьовитим,
Своє майбутнє - наші діти?

Навіщо в рабство знову лізти?
Уже нема що бідним їсти…
Панам їх рани не болять,
Вони прийшли, щоб грабувать
Тебе, до нитки обібрать,
Щоб твою славу розтоптать,
Народ у рабство твій продать,
Самі ж втекти завжди спішать
Туди, де сито і спокійно,
Де не тривожитимуть війни,
Де награбоване в народу
Можна сховать собі в угоду.

Ну ж, Україно, стрепенися!
Від цеї нужі ти звільнися!
Знов станеш Гордою Красою:
І Вільною, і Заможною,
І Руссю Київськой Святою!


Астролог-аматор і теософ
 
Влад_ГорныйДата: Четверг, 24.09.2009, 10:24 | Сообщение # 8
Старожил
Группа: Модераторы
Сообщений: 107
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Кто в ответе?

Ющенко, Кучма, Кравчук!
Кто ответит за Украину?
Одну из богатых республик
Вы превратили в руину.
# # #
У вас была высшая власть,
Ответственность за государство,
А вы - воровали и дали красть
Родным, кумовьям и сватьям.
# # #
Землей вне закона торгуют,
А вы – как будто не знаете.
Людей с насиженных мест выгоняют,
И это вы им позволяете.
# # #
Вы – личности, народ – быдло.
Вам до него - нет дела.
Мрут, как мухи, от СПИДа,
Чахотка народ заела.
# # #
Гибнет народ на чужбине,
А дома – стреляют в спину,
И те, кто его охраняет,
По спинам пускают дубину.
# # #
Откуда у вас миллионы,
Коттеджи и люкс-машины?
От каких богачей, своих предков,
В наследство вы их получили?
# # #
В Украине, богатств, было не счесть -
Менделеевская таблица,
А рыбы в озерах и реках – страсть,
И чиста, как хрусталь, водица!
# # #
Золото, нефть и природный газ,
Уголь, сталь, корабли, самолеты,
Конструкторы наши мечтали попасть
Уже на другие планеты...
# # #
В степях хлеба колосились,
Скота были полные фермы,
А птицы сколько водилось…
Во всем была Родина первой!
# # #
На съезды съезжался люд трудовой
Решать все дела Государства…
А в Раде решают вопрос только свой:
Друзья, сыновья, братья…
# # #
И вотчиной стала для них Страна,
В ней правят балы плутократы,
А если созреют борьбы семена,
Начнутся учения НАТО.
# # #
Кого выбираем - в своей простоте,
Миллионы в трубу улетают,
Ведь снова и снова у власти все те,
Кого и в тюрьме не желают.
# # #

Пам’ятаймо Кобзаря

Звертається до Шевченка
Наше «Буржуїнство»,
Носить квіти на могилу.
Ото вже блюзнірство.

Ви Шевченка не читали
І в школі не вчили,
Бо інакше, до пам’ятника,
Ви б не підступили.

Не любив панів Шевченко -
Пихатих, пузатих,
Що з народу точать кров -
Будують палати.

Не підлизувавсь ніколи,
Навіть до цариці,
Бо не бачив доброти
В тої «печериці».

Не любив покірних, тихих,
Що в куточку плачуть,
І отих, що хата скраю,
Що знущань не бачать.

Закликав до боротьби,
Писав полум’яно:
«…Щоб збудить хиренну волю,…».
Чи нас це «дістане»!?


Астролог-аматор і теософ
 
Форум » Персональные страницы » Форум Влада Горного » Літературна сторінка Валентини Ружанської (Трудный день позади, Ты кончаешь прием... И пытаешся сон пре)
Страница 1 из 11
Поиск: